Кришталева зима, мов крізь призму, розсіює погляд.
Знаю "нас" вже нема в цій зимі, залишився лиш слід
Тих палких почуттів на снігу, що завжди ішли поряд.
Зараз наші стежки, мов каток для охочих, вкрив лід.
Білосніжна зима заховала тебе в снігопадах
Тих оманливих дум, полонивших твій погляд на "нас".
Крізь замети тривог (у руці правди й віри лампада),
Я нестиму любов до кінця, щоб вернути наш час.
І десь там край зими розвесніє засніжене небо,
В сонце-променях дня розіллється любові ручай.
Щебетанням птахів, теплим вітром прилину до тебе,
Первоцвіту цілунком торкнуся твойого плеча.
