Верлібр, вільновірш
Яке неймовірне диво
Красиво
Але не відразу
Спочатку, немов полотно
Мов мереживо
слів
мультивимірні в’язі
Мов картина гаптована на вікні
Морозом
Зірковогарячим
Мов у кольоровому сні
Химерні інопланетні пейзажі
А потім
Коли докопатися хочеш до суті
Коли зазирнеш під поверхню через півпрозоре тло
Крізь ультраволошковий легкий туман і сліди полохливі дикої каламуті
Відкриється обрій, гірський краєвид з піднебесної вежі
Через уяви розірвані межі
Виявиш те, що шукав і боявся знайти — єдність форми і змісту
Слава шедевротвоцю!
Наче вічні дива ренесансу
Ти почуєш мелодію, арію, дивну симфонію цю,
Що з душею твоєю звучить в резонансі
Божественочисту...
Коли я так навчусь...
Клянусь!
Перше, що напишу —
Про кохання моє неземне
До ТЕБЕ
