Цей мороз, наче звідниця, зводить до купи
У єдине пальто тебе й мене і ми стоїмо
Ліхтарі помаленьку шурхочуть розпуттям алеї
Сніг легенько мете у розкриті від щастя роти
Цей мороз, наче звідниця, тебе привів у пальто
І пальто це моє, і моя ти вже також на грудях
Цей мороз і цей грудень
На розпутті алеї нас щільно так обійняли
І в холодних, солодких, манірних і вірних обіймах
Ми, немов ліхтарі, тихо світимось щастям...
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design