Насправді немає жодного вибору
І дорога насправді тільки одна
Незрозуміла чи то тінь чи то мета попереду
А позаду прірва минулого
Норовить поглинути
Постійно обвалюючи грунт під п’ятами
Колись наздожене
Колись поласує
А поки що ти йдеш своєю дорогою
І тільки десь на горизонті
Чи то той хто тебе веде
Як маяк чи полярна зірка
Чи то той кого ти переслідуєш
Як Роланд людину в чорному
Чи може то верхівки щогл вітрильника
Які доводять, що земля кругла.
Хоча це немає ніякого практичного значення
А може і взагалі неправда, що земля кругла
Адже тоді можна було б прийти до початку
Повернутися назад
Поки що це нікому не вдавалося
Прірва часу пожинає і пожирає
І тінь на горизонті ще так далеко
Хоча навіть якщо її наздогнати
Нові відповіді вродять нові питання
Нові знання збільшать головну біль
Якось так.
