Пошукаю себе серед виміру єресі
Де заглибленим оком прострілюю погляди.
Ти казала мені, що в нас зустріч у вересні,
Але ж грудень на грудях причаївся інкогніто.
Тож чи добре, що сніг чистить осені лантухи –
Бач, любить не сезон в середовищі виїмок.
Я шукаю в собі і натхнення і райдуги,
Та лишаюсь для всіх лише розкішшю видумок.
Що ж життя таке зле – гнилозубо всміхається?
На хресті перехресть навхрест хреститься хмарами.
Я до єресі звик. Та набридла знебарва ця…
Обіцяла у вересні, а у грудні намарно ми...
