Я хочу, щоб моїм волоссям дихав,
Незвідано важким, прородньо витим.
Я хочу, шепотів щоб тихо-тихо,
Що мене неможливо не любити.
Я хочу зустрічатися опівдні,
Щодня, щоб егоїзм тікав потроху.
Зливатися у поглядах, як рідні.
Кохати шурхіт джинсів й навіть кроки.
Я хочу дарувати позитивне,
Ділитись тим, що в мені є найкращим.
Хоч іноді буваю трохи дивна,
Його не зроблю гіршим я нізащо.
Він справжній, не подібний до героя.
Недоліки враховано давно,
Але я надто захопилась грою,
Це наче казка, сон і фільм в кіно.
Я ж хочу, щоб моїм волоссям дихав,
Щоб ми – одне у одного в полоні,
І шепотів схвильовано та тихо,
Що любить мої очі та долоні!
