Веселі спогади й міцні обійми,
німа байдужість, мов не ти...
і тихий подих самоти,
але ж потрібен тільки ти...
пусті сторінки,чорно-білі сльози
ідем далеко,та не по дорозі
далеко обрій і не видно хмар
міцний цілунок - чудо-дар...
ідем,то спотикаючись байдуже,
не оминаючи калюжі...
чи розмовляючи,мов друзі
чи то коханці....знов байдуже
і чути сміх,немов маленькі діти,
але ж ці клопоти,куди їх діти...
самотні сльози...плач від сміху
лякає розпач...страх...нема причини
кричати,вірити ....не розлюбили
не розгубили,вберегли
великі почуття зростили
так палко й ніжно полюбили
