О.О.
Ніяк не вляжеться каміння
Постійно падає, кришиться
Застерігаючи, передбачивши падіння
Усе з середини піде, та воно залишиться
Якби я знав куди заведуть листи
Листи що спалював цинічними рухами запальнички
Намагаючись втекти, снігом випасти
Отруйну води пив із твоєї кринички
Не загноїло, тай і не зажило
Ім'я надряпане на сірих клітинах мозку
Воно померло, то знову ожило
Ходжу примарою по твоїх руках як у воску
Сірі дні маячили золотим волоссям
Я в них плещусь немов дитина, в них помираю дідуганом
Ти щось мені сказала? То мабуть здалося
То хочу с тобою залишитись, то обвести себе парканом
Порожній бокал падав як то моє натхнення
Ти варта кращого ніж моя порожнеча
Що я зможу подарувати тобі, окрім свого пустого одкровення?
Я твоє "ніщо", а ти мої грати, та моя втеча
