І кожній крижині місце серед крижин…
Лещатами губ зачепившись за нерви пісні
Щоб кожному серцю своя, персональна, вічність,
І кілька секунд, щоб кинутись навздогін
За потягом літа, що викрав твоє обличчя
І кожному цвяху бути серед цвяхів
Залізу не місце в зап’ястях з плоті та крові
І кожному принцу планету чи астероїд
Щоб бачити щогодинно, як день зомлів
Пірнувши яєчним жовтком у молочність моря
І кожному яблуку свій Ісаак Ньютон
Кожному храму юродиві й Герострати
Тишу словам, Сальвадорам — мякі циферблати
Цезарям Брутів, провідникам вагон
Останнє бажання — приреченому до страти
Кожному подиху пара своїх легень
Сценам театрів свої, неповторні, дійства
Злети, падіння. Перлам свої намиста.
Кожній людині місце серед людей
І вічного спокою тим, хто не знайде місця…
