у митях просвітлень і арок
бруківок і тихих дощів
стукоче неначе дзигарок
відлуння від сказаних слів
в калюжах туманів і вікон
асфальтів де пам’яті крок
лишився прачистим навіки
невидимий слід від думок
і в часі застиглім морозом
стікає під поглядом знак
від болю
________ а метаморфози
написані на сторінках
2
Вік аду! «Мівіну глухим!», - інвалід і кат лукаво…
Мир… І в едемі не свобода - морг! Морозим -
А дров… Зима, Гомере! Помер… Амвон зимі…
Сивіли…Простір - в Європу напрямок!
“Сука, закусь нам! Рега, баб кинь!»
Черево - король, режисер Профі-сор.
Влади мана. Згубили живі сили…
«Біло-голубого» чуму зорати нам, що діть?
«Іван, умочи лапи?» Ви варті маку.
Лоху Сахара чому у мочарах?
А сухо лукам і трави випали…
Чому навіть і дощ манить, а розуму чого?
Було голі бились і вижили…
Буг за нами, даль в росі.
Форпреси… Жерло рокове…
Речник - баба Герман. Сука!
За куском – яр-пан – упор в євріт, сор пилі – вись!
І ми знов маремо перемогами з вордами, з ором...
Громадо, бо все німе, де віримо в акул!
Такі діла в німих, у лгунів і мудаків!
3
сіру суть фарбую словом
словом сіру суть фарбую
по приреченій основі
заспівали «алілуя»
суть фарбую словом сіру
бо по суті слово – барва
ним освітлюється віра
і надія в чисті фарби
