© Відана Баганецька, 30-10-2012
|
мамо,
під мої ноги всівся пес,
забарвлений під мокко,
насторожив медові вуха,
і до небес завив,
послухай;
мамо,
і рівно половина
викотилась місяця
зеленого, брунатного;
хапливим кроком
постать біля банкомату
схопилась з місця,
закрила вуха,
шаруділа чеком,
а пес
світився чистим янтарем,
і вив як в опері,
дрижали мекки,
мамо!,
який янтарний світ!,
коньяк, ліхтар та пес,
і псові очі мокрі,
яка погожа ніч!,
і пес, замість трембіт
|
|
кількість оцінок — 0 |
|