Поза сумнівами, я є. просто просторо, і йде весна горлом ця.
і щоранку прилітає до руки незаймана чи німа душа-горлиця.
тихо просить чистих насінин і сумну гітарну ніпрощо-музику.
я озвусь до неї восени. а до того може обійдусь музами –
не стоятиму біля вікна. і не слухатиму горе-горн-горлицю.
а ходитиму аж до темна, і дивитиму як літхарі моляться,
і губитиму свої сліди, і палитиму її святе пір'я і
не лети до мене. прилети.
забери мене ти
до свого
ірію.
