усе це закінчиться вельми погано, mon cher
дарма що учора в парижі ніхто не помер
між стелями неба снується вервЕчка химер
що їх поіменно ти знав у минулому світі…
триматися вітру мені не забракне снаги
кохання і вічність – запеклі вони вороги
Господь із тобою… всезнаючий і всеблагий
не дасть остаточно загинути, втрапивши в сіті
туман над рікою погасне, розвіється чад
а чайки дізнаються правду але промовчать
на губи і душі накладено сьому печать
і все що впізнаване губить знайомі абрИси
долівка з-під ніг вислизає – ти падаєш вглиб
торкаються тіла долоні невидимих риб
на грані притоми пульсує болюче: коли б…
з води як з могили підводяться
зламані списи
кінець і початок – все збудеться з нами чи без
обірване сниво проллється струмками з небес
зародить пшеницею поле фальшивих чудес
на хліб і до хліба
і дурень на щось та згодиться
триматиме світ як дитину малу на руках
ти стукав у браму – він марно тебе не пускав
мене там немає давно і в пустельних пісках
зникають сліди пошукових твоїх експедицій
