У тих садах, де ми були удвох,
Дерева п’ють своїм корінням вина,
Їх тільки-но зростив іще Пан Бог,
Вони ще й плоду першого не винні.
У тих садах, там тихо, як у снах,
Які ледь-ледь нашіптує світання.
Там кублиться блакитноокий птах,
І перший день – точнісінько останній.
Там невідомо, що таке печаль.
Там почуття не відкидають тіней.
І час не б’є суху свою печать.
Там лиш сади. У білому цвітінні.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design