Як тротуар на Київській –
роздертий і продавлений,
мій день здавася зношеним –
планктоном насипним.
думки зсудомо-скрючені
банальні до незрілості
і ті – зашаморочені,
розтягнені на дні.
Цей день хотілось вилити
у ринву прямо Полтвою
закреслитись у спогадах,
забутись у вині.
Хотілось вбити Портера
і відновити Лєніна,
змінити все сплановане
на небі й на землі.
Мій крок – розтротуарений
Заумністю обтяжений
навиворіт зашарений –
приблуда у житті.
Віддайте слово демонам
розграйте всі стероїди
і рухом клавімученим
натисніть на delete.
