Для розлуки є зустріч. Розлуки пророчать дороги.
Я - на східці вагону, а під ними - відточений блиск.
Я від сірості днів за дніпровські втікаю пороги.
Я пускаюся в мандри : вереснево, і падає лист.
Поцілунки твої пелюстками шовковими ніжно,
як метелика крильця , оксамитом торкнулися щік.
Тепла ніч проводжатиме потяг аж до Запоріжжя,
потім далі : до моря - дві доби -а здається, навік.
Позад мене десь там лісостеп, він шепоче осіннє,
де завзято гаптує майже жовтень багряні вогні.
Я туди, я туди, де , мов чайкою , міниться синє.
Я не встигла сказати , пробач, слова головні.
29.09.2012.
