Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44530
Рецензій: 87088

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Вірш

Балада про мертвого звіра

© Ніка Новікова, 29-09-2012
І

Що не обіцяв, чим не лякав би, а ти мовчи.
Хай сонячний щем груди і помисли огірчить,
хай зерня палає, пагін здолає в тобі усе:
ти вибухнеш квіткою і від імені понесеш.

Хай чорні смереки в ноги увійдуть тобі – біжи!
Він дихає в шию, пальці холодні його – ножі!
Він все відгадав: знає справдешнє твоє ім’я.
Ти все відгадала, знаєш: у оці його – змія.

Він марить тобою, груди в залізі його пусті.
Він буде каміння, ти – сріблястий гірський потік,
він буде бажання, ти – впокоєння й ковила,
він завжди за подих буде від того, що ти знайшла.

Сни, сни королівно сном просвітленним і святим.
В сні ти, королівно, знайдеш те, що направду – ти.
Сон явний цей будуть води й місяці стерегти:
йди вглиб, королівно, скільки зможеш углиб пройти.

Страж твій не покине: знає міжгруддя твоє на смак.
Як смак той неволить... ти насправді не знаєш як.
Все, все застилає дике бажання його одне:
о, сну він не знає, бо помирає, коли засне,

о, світла не знає, бо темрявіє його душа.
Ні, ти не запалиш, не подолаєш нестямний жаль.
Всі ваші дороги йдуть недосяжно одна одній.
Він злудою марить і пробуває життя у ній,

він знає, що квітка у межигрудді твоїм горить,
він знає прекрасно ціну й офіру цієї гри,
бо сто вісімнадцять весен, осеней, літ і зим
у хащі мольфарка пророкувала що буде з ним:

В ту мить, королівно, тільки-но квітку він проковтне,
за сто вісімнадцять зим уперше тоді засне...
Сни, страж, королівно, не уполює тебе у сні.
Та ніж, королівно, місяцем зблискує у вікні.

ІІ

Ти чуєш молитви і умовляння його, і страх,
тінь ковзає поруч і засинає тобі в бровах.
Вдень ти, королівно, будеш гукати його сама.
Він молиться ревно, тільки правда його – обман.

В сні ти, королівно, йди у хащу руду. На крик.
Тінь, о, королівно, в сон потрапить з твоїх повік.
Тінь, о, королівно, в оці має живу змію.
Страж, о, королівно, квітку хоче собі твою.

Ніж зблискує ласо, ніби місяць у вирі зір.
Вже дихає в шию, твій голодний безсонний звір.
Так, о, місяцівно, сріблом плакатимеш тоді,
що сльози народять рибу у золотій воді.
І ти пригадаєш: сто сімнадцять ночей назад
той голос глибинний дивне слово тобі казав:

В сні ти, королівно, підеш в хащу рудих дерев,
там звіра зустрінеш, він на грудях тобі помре.
Там стража зустрінеш, у міжгрудді твоїм яснім
він спокій віднайде, сон і справжнє життя у нім.

Сни, сни, королівно із пелюсткою на щоці.
Сон страж твій пантрує
з мертвим звіром на повідці.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.97765684127808 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Дівчина, яку забрало море
Була собі дівчинка, і звали її — Ірина Кулянда. У шість рочків вона зробила мамі подарунок — першу написану …
«14 друзів хунти»: чотирнадцять голосів війни
Одна з найпомітніших антологій цього року про війну з Росією — «14 друзів хунти», впорядкована Дмитром …
Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …