Хорхе Луїс Борхес
Речі
(переклад)
Ключі, замок, монети, патериця,
Нечитані, пожовклі вже, нотатки,
Їх встигнуть прочитати? Ти спочатку
Лічи дні мОї… Карти і стільниця,
На ній же – книга, де між сторінками
Суха хвіялка – символ вечоровий,
Що незабутній і забутий нами.
В свічаді вечір вже багрянить брови,
Палає в нім світанок ілюзорний.
Всі речі: терпуги, склянки і цвЯхи –
Вони нам служать, мов раби-невдахи,
Сліпі, мабУть, та ж дивно-неповторні!
Їм жити тут, де забуття чимало,
А хто їм скаже – нас уже не стало.
П.С. Доопрацювавши конкурсний вірш, розміщую переклад. Найбільше мені подобається у власному перекладі - СУХА ХВІЯЛКА... Ось цю "хвіялку" я знайшов у одному цікавому довіднику і вона є однією із діалектичних назв фіалки. Хоча й самі фіалки теж різні бувають: польова, собача, шершава, дивна, запашна, триколірна, приємна. А діалектичних назв фіалок існує декілька десятків. Хто ще сміє сумніватися у багатстві української мови?
