1...Скляніє під ногами сніг -
дівча в блакитній балоновій курточці
підскоком по льоді... -
ой, необережна..
2 ..Як міліє ріка -
так заростає стежка,
по якій вже ніхто не ходить.
Так зникають відголоски дзвонів
з веж церковних -
і тоді, коли вже нІкому
ходити до храмів,
коли вже немає потреби
сповіщати довкілля про колообіг життя -
народження-хрестини-весілля-похорони.. -
Воскресіння - наче джерельце,
що пробивається крізь каміння -
а відтак підземельні води -
в експлозії вирування і водограї світла
на тлі
темної свідомості..
3. На стіні від свічок
вималювались дві тіні:
Коршун-агресор,
що роздирає пазурами
біле тіло,
увінчаної короною з розквітлої шипшини,
голубиці -
і полилася багряними цівками
по вечірньому небі світло-пітьма..
.. а дерева були тоді так близько -
впритул підійшли до вікна..
Навіщо ти мучиш мене?
Так неозоро розсипав Господь зорі -
геометрія всіх мозаїк -
всіх тих світлоспалахів так гостро, так голчасто тілом -
і так заодно туманно -
мов пелена Молочного Шляху в очах -
ці години чекання
тягнуться..
4. Львів - місто янголів - крилатих невидимх шельм -
Венеціанських левів..
І тут було колись море..
