В ЗЕЛЕНОМУ КОЛЬОРІ
Відтята голова лежить в кущах,
Шосе залите кров’ю.
Перехожих здолав страх,
Все дихає любов’ю.
Винуватців не знайшли,
Та й не треба їх шукати.
Все як годиться: святкувати пішли,
Бо День Незалежності – свято.
Але мене це не обходить,
Це – історія міста,
День за днем швидко проходить
Й розсипалось намисто.
В зеленому кольорі краще живеться,
А ящик абсенту замовлено вже.
Тоді ні до якої справи не йметься
І кожен в своїй уяві живе.
А життєве полотно кольорами не вражає:
Сіра країна, сіре місто, сірі люди.
Перехожі йдуть. Один одного штовхає,
І всі йдуть з Нізвідки і в Нікуди.
Цукор горить в абсентному бокалі,
Через зелений колір я на світ дивлюся.
„Розкриті вже давно усі земні скрижалі” –
Подумаю собі і гірко посміхнуся.
