Критично несконсолідоване суспільство,
Ми нацією, мабуть, ще й не стали:
Вже триста літ під гнітом бузувірства,
Вже розгубили вільнолюбства ідеали.
І чим мій тільки з «братом» не ділились?
І землі віддали, й моря обидва.
А це вже й до душі, до серця підмостились:
– Зречися мови! А інакше – битва!
Та скільки вже тих битв між нас було!
Під Конотопом – як вас лупцювали!
Ви ж нас до «братства» спонукали, як назло,
А далі – геноцидом вибивали!
І хто ми є? Ви ж всім давно вже не брати,
Лише біда: ще в «Інтернаціо» по вуха...
І, врешті, як до незалежності дійти,
Як наша влада не народ – сусідів слуха?!
