Оце таке життя – взять та й покинуть?..
Пробризкав дощик літній, легкодухий,
Очистивши повітря аж з-під хмар.
Надихатись не можу. Навіть зринуть
Безкрилих, нас, зриває в легкі рухи –
Злетіть, до неба, до віддалених Стожар.
Такого дива, як ця Таврія – не знайдеш,
Шукай по всіх віддалених світах!
Ніде так не вдихнеш снаги настою.
То й не лаштуйсь до виходу, до меж,
Іще подихай! Помилуйсь!
Співочий птах
Хай серце піснею вздоровить!
