Чую осені скрадну ходу.
Мовчки пройде – й лиця не поверне.
Тільки листя ще зовсім зелене
й не жовтіє собі на біду.
Тільки день, наче човен хиткий,
не той берег шукає в імлищі.
Тільки небо все швидше і глибше
вигорає в повітрі гіркім.
Тільки сонячний огир гнідий
не дозволить себе осідлати.
Тільки я, наче кухоль щербатий,
без води, без води, без води…
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design