віддих осені, трохи прокопчений,
розсіяв цвіркунство на вулицях,
замісячнив вікна натужено
і повз мене продув непомічено.
граючись, калатаючи листями,
він погнав за трамваєм між рельсами.
я накинув це місто з самотністю
І надумано рушив дорогою,
повз святих, комутованих пензлями,
повз бруківку, асфальтом замощену,
по-під лямповим скрипом освітлення
на неоновий світоч центральності.
там мусово було нам зустрітися
у незнаному місці позначення
обгорнутись від міста коханого
запаровано рухатись кнайпами.
