Іноді хочеться когось врятувати
Ходиш собі вздовж пляжу де-небудь в Албені
Винюховуєш носом потопельників
Як винюховує здобич лисиця
І думаєш - от як пірну, та як врятую
Пригадуєш усіх знайомих, які хворіють на сухоти
І подумки даєш поради, що почув у автобусі
Від старої болгаринки - вдови сухотника
Пригадуєш усіх калік, і підіймаєш їм дух оптимізмом
Подумки...
Заходиш у сизу воду - сутінки не за горами
Розпластуєш руки і думаєш - от як врятую когось
Я - лицар дня... От як врятую...
І - бульк!
Хвиля, бурун тобі в роті - піском
А за вухом камінчиком
Вечір, штормить...
Очі відкриваєш - а над тобою сопе чиєсь обличчя
Тлусте, червоне, вусате
Не подих, а часник
Плюнути б у те обличчя, бо чого воно над тобою сопе?
"Живий" - вигукує радісно обличчя...
