Де грілося вином червоним
Юнацтво круг стола,
Носата бабця в капюшоні
Інкогніто ввійшла.
Який приємний той безвусий!
А жовторота та!
Умить скошу його, Ісусе,
Або її спроста.
І тут, немов із табакерки,
З пітьми промовив біс:
Їм треба поступово мерти,
Вступися, бабо, пліз!
Я їм вина, опісля пива,
Потому - наркоту.
Зів’яне молодість щаслива,
Змарніє нальоту.
Оце мені зі всіх видовищ
Найкраще. Згинь стара!
Люблю коли напівздорові
Снують, як та мара.
Та в білих перах охорона
Недаром тут була,
Де грілося вином червоним
Юнацтво круг стола.
Негайно виставлена Богом
Сторожа в той же час, -
Матуся хлопця молодого
Молилася якраз.
