Якби Іван Франко не вмер,
а став би мером Івано-Франківська,
то чи працював би він в поті чола чиновницького,
чи вибудовував би бюрократичний ідеал світу
із постанов, розпоряджень, наказів…
Знаєте, щось не так,
щось пішло не так у нас
наче в королівстві Данському,
бо ми віддали владу політикам,
а треба би було поетам.
Лише у піснях і віршах –
вижив український народ,
та словом відродився.
І важливішим за владні укази
є Шевченків “Кобзар”.
Оберігають мою країну –
поети,
більше за пістолети.
Як казав колись грек Платон
певно розбивши свій глек з вином
об чиюсь чиновницьку голову:
– Лише та держава буде процвітати
де будуть правити філософи та віршотворці…
І щоб урятуватись –
від економічної кризи,
та політичної диктатури, –
люди йдіть у поети!
