Я ворога битиму, завдаватиму йому болю.
Горло перегризу зубами.
Завдам пошкоджень немислимих, яких навіть час не гоїть,
Відішлю негідника до такої-то мами!
Руки мої будуть заляпані кров’ю, але за спину я їх не ховатиму.
Білою носовою хустинкою я їх витру,
Покладу на пам’ять до кишені сорочки латаної-перелатаної.
Сяду на трупа, навкруги озирнуся та на Господній світ подивлюся…
Оце так життя в мене! –
Достоту, як дивитися іншомовний фільм без субтитрів!..
Сценарій цього фільму – то сценарій блокбастеру.
Я головний в нім герой.
Ну не життя, а тобі справжня фантастика!
Спецефектів – нема. У фільму бюджет, виявляється, що не той.
Дешевенька картина, що й казати.
Але емоційна напруга фільму
Тримає до кінця мене в моєму кінотеатрі.
І я навіть посцяти із нього не вийду.
Я приречений кіноман.
Приречений добровільно.
