Буває спадають на думку речі
Такі як приреченість на недоречність
Не люблю слова карма та фатум
Продовжити із ними завжди хочеш матом.
Недоречність – більш до смаку
Смакує довше. Й постиш вірш на Гаку.
Насправді – ніби все і класно.
Ось тільки трохи несвоєчасно.
Вона – весела та світла душою,
Щаслива… та не тут, не зараз і не з тобою.
Несвоєчасність та недоречність.
Збліднілий вірш - реакція на чесність.
Глобальним потеплінням і не світить
Холодне сонце променем кинджальним в серце мітить.
В багнюці сніг.
І вітер з ніг
Збиває і копає вже ледь притомне тіло.
Та розумієш – що не удар, то за справу,то за діло.
То ніби спокута.
Аби не отрута
Приреченості
На недоречність
Яка з небуття
Кульгавой ходою прямує у вічність
Крізь наше життя.
06.02.2007
