Теплом зімятих просирадл,
відсуністю твоїх долонь,
я віддаюсь на безліч страт
пульсуючих від болю скронь.
Я віддаюсь - то моя доля
бути твоєю до кінця,
мій біль і щастя в твоїй волі,
як хочеш - пий з мого лиця.
Як хочеш, візьми моє серце
воно давно уже твоє,
Як небо з мене надсміється,
й на друзки серце розібє,
то най мені не буде дому,
то най мені не стане сну,
шляхами вічними, без втоми
знов понесу тобі весну.
І спою знову спраглі очі
ксраси своєї полотном,
і буду поруч я щоночі,
коханкою, теплом і сном.
