У затінку пліток, де я – це я,
а писане роками – тільки порох,
так збільшується совісті ціна,
і не болять думки, хоча і хворі.
У затінку ілюзій, де про нас
напевне знають більше, ніж бувало,
пасеться обезкрилений пегас
і їсть із рук, хоч з острахом і мало.
У сонячному колі у воді
полощуть музи невагомі плаття…
Я вірю випадковостям подій,
як долі, що несе любов на таці.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design