Яремче. Ватра. В небо іскри.
Вже вечоріє. День присів.
І раптом в тиші звучна пісня,
На сто (мо’ більше?) голосів.
Чомусь здалося ніби звуки
Пливуть з пітьми такі живі...
І в небо відпустили руки
Дуби й смереки, вільхи й буки,
І полонин високих луки
Завмерли в пісні і в траві.
У вересневому повітрі
Лункіш за тисячу хорíв,
Несеться пісня наче вітер
До зір, до місяця вгорí.
І гори слухають - завмерши -
Ту пісню світлу і святу.
Сльози потік до уст завершить
Із верховинських вічних вершів,
І в горлі жаль як ком запершить,
Вбираючи молитву ту...
Намет. Багаття. Над горами
Лунає, кличе мужній спів.
Усі Карпати разом з нами,
І разом з нами увесь світ.
Здається, що моя Вкраїна
Повстала раптом із руїн.
Не плаче, не рида калина,
І рани гоять на руїнах,
І за столом уся родина,
Всі як один...
Летить через усю Вкраїну,
Аж ген до сивого Дніпра,
І в небеса до Бога лине
Величний і живий хорал.
Миттєвостей притихли кроки,
Почувши Тараса слова,
Молитвою звучать високо
І озиваються потоки:
«Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива…»
