Ці всі слова не мають назви,
вони не дорогі мені.
Не в них приховується щастя.
Їх пишуть тільки на воді.
-
І прикрість ніби не розруха,
й біда це ніби не кінець.
Всім тим, хто вміє добре слухать,
лежить дорога навпростець.
-
Як грім в покірній непокорі,
лунають звуки ці пусті.
Вони - предвісники недолі.
Тривожні тіні у куті.
-
Чому ж блукають серед ночі,
навпомацки у цій пітьмі?
Хіба ж вони не є пророчі?
Примарні образи сумні...
-
І все це виллється рікою!
Прорветься, вийде, знайде шлях!
Лиш дай їм волю, дай їм волю!!!
Ти лише лялька в їх руках.
