І з «але» я зійшла на «ало», а з «однак» – в «одна»,
Тільки що тобі, хлопче? Йди собі, хлопче, далі:
В цих бермудах трикутні півдні, а ніч кітна
Винним-винним, як дотик, нечуваним ще провалом.
Я суцільний бікфордів шнур, на кінцях – стрічки.
Не підпалюй червону, натисни на кнопку, вийди
І по зморшках між східців до міста мого стечи,
Порозпалюй зі спекою післяобідні війни…
Із «але» до «ало» це такий, уявляєш, сором,
Це такий, просто втям собі, стрес, пмс і криза.
Я ховаю у тебе приціли свого курсору
Ти із мене стираєш «ще не…», залишаєш «…пізно».
Нам би плаття на двох гамівне і уколи щастям!
Ми би може зажили і зжилися разом, заживо…
Тільки що тобі, хлопче? Йди собі, нас не скласти
Навіть в схоже на «ціле».
