Налаштовуй приймач: в нашім морзі сьогодні танці,
В нашім морзі нестерпний джаааз під дзижчання мух…
Повелителька леза на тіла вогкій бляшанці
пише нотами кожен звук,
Репетирує похвилинно тяжкі тілесні,
Перемріює у затактах криваві «завтра»
І серійні «опісля-після…», від чого креснуть
Споконвічні льоди у її прегулких надрах.
Не вдавай, що не страшно. Зіниць гамівні флеш-карти
Розтасовано в підкидного і козир – скальпель.
Він тебе, наче лего, розкубить на рівні кадри,
Розсегментить на мокрі щаблі…
Не вдавай, що не страшно. У морзі сьогодні свято:
Ти нарешті прийшов, значить бог таки дійсно чує
Цього мертвого джазу нестерпні гіркі набати,
Значить все-таки це не всує
Повелителька леза на тілі малює смуги
І вчиняє під час анданте посмертні страти…
Не благай. Вона в жодному разі не лишить «другом»,
Та схоронить тебе, будь певен, неначе брата.
