Ти - роздираєш хмари, греблі рвеш,
і вітру вже добряче скубнув чуба...
Ох, ненормальний!
Ти – отак живеш?
А потім кажеш, що тобі я -люба???
А потім тихо просиш – не мовчи,
не бий мене жорстокими словами...
Ти небо роздирав з яких причин?
Тебе штовхало щось?
Поглянь – між нами
товсті, як стіни, криги-холоди,
а я пливу так глибоко під льодом...
Ти не кричи над колами води...
Бо - не твоя.
Ну й що, як ти не згоден...
