Коли приходить цей спекотний липень,
я вас благаю – ви мені залийте
гарячим воском очі і вуста,
заткайте вуха корками тугими,
щоб не приходили ані думки, ні рими,
щоб не була ні грішна, ні свята.
Мені, будь ласка, зав’яжіть щосили,
всі усмішки, котрі мене смішили.
Пообтинайте, наче довгий волос,
емоції, що перетнули голос...
бо я
не втримаюся,
вибухну вулканно,
або ж
розтану...
