1. бронзове літо
це бронзове літо босоніж на соннім балконі
воркоче чарівного вечора віолончель
і випари вірша як теплі тремтячі долоні
на груди мені опускаються тихо з плечей
занадто велика ціна у такого натхнення
червоне вино божевілля тужаве й міцне
її звали б Катя чи Юля чи Женя
і чаша моя обминула б мене
та істина серця двоїста як листя підбілу
її шовковистість відкрита лиш краплям роси
якщо тобі треба лиш тіла то це ще півділа
у інших піди попроси
затиснено душу в долонях
на добрий початок
завідомо програно бій на чотири фронти
як бог із машини
як напрасний біль з-між лопаток
приходить розв’язка така як і мала прийти
2011
2.***
змиваю втому з тіла спітнілого
впускаю до хати запах акації
звикаю до світу на тебе збіднілого
як викне до міста дикун з резервації
до вулиць його
його вод хлорованих
свідомість затемнено сни замулено
уменеємен з-поза рік харонових
з претемного-темного позаминулого
слова
ейфорія дитячого лепету
прогалини лишаться несказанними
аж Він розкладе ненаписані вірші білетами
на найскладнішому в світі екзамені
2011
3.голосіння
грому перегук
багатоголосся
молоти пульсу розламують скроні
блузка промокла
полощуть волосся
зливи тугі прохолодні долоні
в мозку стерильно
ні зради ні втрати
тільки навколо нестерпно сіро
дощ заспокоєння прагне втирати
в звивин суху зашкарублу шкіру
пахне повітря прогірклим лосьйоном
липовим щастям
передосінням
серце живе автономним законом
і проривається голосінням
2011
