Закон – наче карта із рукава,
Метнута зі спритністю Іскаріота.
Пролягла по тій карті дорога нова –
Від козацьких джерел в бездержавне болото.
«Україна співає, поки не помре!» –
Аксіома? Прокляття? Чи вирок на вічність?
Від пісень малоросія сходить на рев,
Б’є кийком під коліна і газом в обличчя.
В недоторканих шулерів, з люті блідих,
Із манжет випадають заначені карти.
Український спів їм – удар під дих,
Наче «Дякую» з уст Пола Маккартні.
