...розкажи мені, вітре, де пісню свою ти залишив,
ту, з якою у шибку сосновою лапою стукав…
Чи у косах у глиці із давніми зшитками в тиші
ти її заховав, щоб ніхто не почув, не підслухав???
...щоб ніхто не почув. Лиш ця пісня, як скалка у серці,
віддзеркалює біль, бурштином у вогні завмираючи,
кожним тоном своїм і теплом полумяним торкнеться,
і без попелу слів нас з тобою в минуле вертаючи.
...нас з тобою в часи, де гаптовану відчаєм душу
відпускали у світ, хоч щокою до скла притулившись,
не замерзли, бо звуки забуті вогонь розворушив
й зазвучали вони, сонні тембри з далека вернулись,
навіть краще, звучніше й тепліше, чим були колись ще
в тому сні… Та й всі зашморги-зашпори просто забулись…
