Минулося?
Довелося так довго рвані рани гоїти.
Забулося?
Як могла ти, доле, такого зі мною накоїти...
Незчулася,
Як в облогу взяли кохання воїни.
Сумно всміхнулася,
Потонуло серце - ллється кров крізь пробоїни.
Вони не гояться,
не стираються,
не забуваються.
Живу і маюся,
у дурному коханні каюся.
Прости,
не зважай і спали мости.
Не твоя то справа, що моє життя - ти,
на тобі схибнулись мої світи.
Мушу йти.
Крокувати пустелею до води...
