|
|
| Авторів: |
2687
|
| Творів: |
51077
|
| Рецензій: |
95798
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 3334, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.141.47.221') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Балада
|
|
|
| © М. Карповий і А. Хромова, 01-02-2007
|
1.
У сотах мед – повітря у гаях,
у м’якості трави стежинка тоне,
мов килимом, простуєш по квітках...
Чому ж усе таким здається чорним?
Блакитне небо – як вода – пірни! –
і вужиком під ним дорога в’ється...
Та кроки болем б’ються навісним,
бо в грудях пустка – там немає серця...
...І ось нарешті замок. Я сюди
ішов, як йдуть паломники на прощу.
Тут вдосталь хлібу й свіжої води
і чути голоси людей на площі.
2.
«Пий! – кажуть. – Спраглі губи обмочи,
ногам своїм дай спокій довгожданий,
змий пил дороги, вдосталь відпочинь
у ніжному теплі духмянім ванни.
А, відпочивши, в одязі новім
іди до Королеви, світлоликий.
Вона давно чекала, щоб своїм
тебе назвати любим чоловіком.» –
«Та я хіба сюди ішов за тим,
щоб стать її слугою? Чи не мало
за шлях такий? Прокляття ж вам усім
і тій, що серце із грудей забрала!»
3.
І вмить преобразився краєвид:
це пустка. Купи дикого каміння
та сміття, й гидко копирсались під
ногами жирні жаби та зміїні
огидні кубла. Крізь бридоту й жах
іде до мене, дихаючи важко,
потворна відьма. У її руках
іще живе пульсує серце-пташка.
«На! Забери! Не вартий бути ти
моїм коханим, як не віриш власним
очам! Котись собі під три чорти!»
Я поспішив у груди серце вкласти.
4.
«Чому раніш я в ній не бачив зла,
прийнявши жадібну та хтиву самку
за фею, а смітник, в якім жила,
чому здавався білосніжним замком?
Де зір мій був, і розум був мій де,
коли я тільки за один цілунок
тендітне серце вийняв із грудей
та їй віддав, неначе подарунок?
Через яке, скажіть, закляття зле
я втратив себе? - думав у дорозі,
вертаючись. - Де глузд мій був?» Але
цього збагнути й досі я не в змозі...
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
