|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51558
|
| Рецензій: |
96010
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 33333, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.146.152.119') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Ігор Калиниченко, 20-06-2012
|
I
Зелений берест, наче куманець,
Наллє в долоню краплі дощові.
Зберу я рештки в'язових сердець
Лелекою в незайманій траві.
Зустріне, як циганка молода,
Гаряча вишня в лузі на межі.
Я їй колись, не гаячись, віддав
Частинку захмелілої душі.
О люба вишне, ягід круговерть!
Розбий тривоги, як солоний лід.
І будь, що буде - чи любов, чи смерть
Під гронами зелених пірамід.
Висока вишне, бранко степова,
Твоя смола прозора, мов янтар.
В устах німих співанка ожива,
Зникають грози між вогнів і хмар.
II
Бреду крізь ніч. Самотньо на землі,
Все менше й менше хат, де тліє світло.
Тьмяніє на похмурому гіллі
Зеленогривих кіс журба розквітла.
І свердлить мозок думка раз у раз,
Колюча і гірка, немов цитрина:
Хто питиме полів зелений квас,
Як переїде в місто Україна?
Вітчизна вічно в споминах і снах,
В уривках весен, голосінні грому.
Я так землею рідною пропах,
Що різати прийдеться по живому.
Я так зріднився з долею села,
Як зернятка у житньому колоссі.
Відмучилася вишня, відцвіла,
А мрії всі розвіялись, як осінь...
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
