Ти знаєш, я чомусь не вмію жити
Як заплановано сучасними людьми.
Так хочеться просте добро творити,
А не коритися й по течії пливти.
У кожного тепер свої пріоритети,
Всі прагнуть розкоші й кар’єрної краси.
Ми вправно в’яжемо гнучкіі тенета,
У них же в’язнемо, благаючи : «Пусти!»
З малих навчаємось любити грішне,
Там залишаєм правду і повагу простоти
І ось тобі квиток в життя таке потішне -
Перед тобою той, хто втратив віру назавжди.
Та може варто деколи спинитись?
Зміни буденність на гармонію в душі.
Рутина квітне, може все перемінитись,
Не будь пристосуванцем, не будь же ворогом собі.
