Чи відчуваєш ти тепло моїх долонь?
Хай не насправді, лиш вісні чи мрії.
Чи відчуваєш сум, мою надію,
Коли торкаюся тепер до твоїх скронь?
Що бачиш ти коли на самоті?
Коли не треба більше прикидатись?
Там прірва… Може є чого боятись? –
Бо на краю вже нікуди іти.
Чи глянеш у вікно крізь ночі морок,
Крізь час століть та полум’я кострів
Або знайдеш у серці закомірок,
Відлуння не почуєш моїх слів?
Вставай, прокинься, годі тобі спати!
Чужих думок ярмо вже скинути пора!
Бо це – твоє життя, а не безглузда гра.
Не треба їм поневіряти!
Чи відчуваєш ти долонь моїх тепло?
Хай не насправді, хай моя це мрія –
Достукатись до кожного надія,
Так щоб від сорому у грудях запекло.
