Зустріла на вулиці привид з минулого.
Кажи щось, кажи! – лише б не мовчати.
Кажи чи тікай, не дивись так понуро.
Хай прірва між нами – я буду кричати.
Хоч часу струмок все відніс у вчорашнє,
Хай в мене у грудях стирчить твій кілок,
Невже ті слова більш нічого не значать?
Зустрінемось знову, коли прийде строк.
І знову, як завжди, ти будеш мовчати,
А я повернути тебе захочу.
Буду шепотіти, благати, кричати
Та захлинатись в своєму плачу.
