Вона палала…
Сльозами полум’я гасити намагалась.
Вночі не спала.
Над чимось думала, гадала: чому не склалось?
І роз’ятрила…
Тепер ті рані, що на серці, залиті кров’ю.
Себе зганьбила.
Все не поховане тепер веде до болю.
Чому не склалось? –
Хіба то я забула власні обіцянки?
Та так вже склалось –
І ти в обіймах іншої коханки.
А я палаю…
Палаю полум’ям кохання, що не гасне.
Надію маю,
Що прийде відповідь любові своєчасна.
Най та надія
Усе життя мене не буде покидати.
Це моя мрія –
Щораз, отак не гаснучи, палати.
