|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 33268, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.137.169.215') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Andrzej Waligórski po ukraińsku w przet&
|
|
|
| © Віктор Чубенко, 10-06-2012
|
Сяй, хоругво золотиста,
Зброї криця невблаганна,
Їде сам король Владислав
Упокорить басурмана.
По ярах гримлять цикади,
Кінь шляхетний живо порска,
Смілий мадяр, Ян Хуньяди
Кличе в стрій, луна угорська.
В горах небо яснозоре,
Військо суне в гримотінні,
- О, вже видно Чорне море!
Каже легат Цесаріні.
Наспіх їсть король уранці,
Входить Ян Хуньяди хмурий:
- Венеційські запроданці
Флот додому повернули!
Чаша впала недопита,
В короля в очах заграва:
- За годину буде битва!
А Венеції - неслава!
Ще дрімає Варна в далях,
Ще десь сонце за горбами,
А вже лицарство у лавах,
А вже лицарство з мечами.
А вже лицарство з мечами,
В битві зможе дати раду,
- До звитяги, віра з нами! -
Обійняв король Хуньяду.
Сотні лез змигнули блиском,
Рать до бою разом стала,
І з гучним закрились тріском
В сотнях шоломів забрала.
І дрижить земля під гупом,
В місті дзвони - калаталом,
Відбули- спочатку ступом,
Далі - риссю, врешті чвалом.
Ось кіннота польська скаче,
Ось мадяри, люті гості,
Як сталева друзка, наче,
Як блискучі шаблі гострі.
І вже видно, як майнули
Стрімголов, в бігу шаленім,
І вже видно, як тонули
В морі турків незчисленнім.
Потім вже перо скрипіло
Літописця в чорній рясі:
- Чи було те варте діло?
Може відступ був на часі?
Хоч і гідний текст той ніби,
Крапку ставить час упертий:
Як вони, померти всім би,
Коли випаде померти.
Та кінець вінчає діло,
Де тепер писаки славні?
Короля ж шаленця тіло
В гіднім склепі в місті Варні.
У болгар король в пошані,
Через це для них ми цінні.
Тож і я, коли у Варні,
Короля віншую тіні.
Оригінал твору
Rapsod o Warneńczyku
Lśni chorągiew pozłocista
Chrzęści zbroja szmelcowana
Jedzie, jedzie król Władysław
By poskromić bisurmana.
Po wąwozach grzmią cykady,
Koń królewski raźnie parska,
Dzielny Węgier, Jan Hunyady
Sprawia szyki kląc z madziarska.
Nad wzgórzami wstały zorze,
Wojsko w marszu rumor czyni,
- O, już widać Czarne Morze!
Mówi legat Cesarini.
Król naprędce je śniadanie,
Jan Hunyady wszedł z łoskotem:
- Nawalili wenecjanie,
Wycofali swoją flotę!
Król odstawił kubek z winem,
Blask mu strzelił spod powieki:
- Uderzymy za godzinę
A Wenecji - wstyd na wieki!
Jeszcze Warna w dali drzemie,
Jeszcze nisko stoi słońce,
A pancerni - strzemię w strzemię,
A pancerni - koncerz w koncerz,
A pancerni - kopia w kopię
Ku piaszczystym patrzą brzegom...
- No to cześć, daj pyska chłopie! -
Mówi król do Hunyadego
I błysnęły jednym blaskiem
Setki mieczy wyszarpniętych
I zgrzytnęły jednym trzaskiem
Setki przyłbic zatrzaśniętych,
I zadrżała ziemia święta
I huknęły dzwony w mieście,
I ruszyli - najpierw stępa,
Potem kłusem, cwałem wreszcie,
Poszła świetna polska jazda,
Poszli Węgrzy niczym diabli,
Jak stalowa, ostra drzazga,
Jak błyszczące ostrze szabli
I widziano jak lecieli
Pędem wielkim i szalonym,
I widziano, jak tonęli
W morzu Turków niezmierzonym.
Potem z piórem, siadł nad kartką
Mnich uczony, stary skryba:
- Warto było, czy nie warto?
Odwrót byłby lepszy chyba...
Chrzanił zacny zjadacz chleba
Czas nad nami wartko goni,
I tak kiedyś umrzeć trzeba,
To już lepiej tak jak oni
Zresztą - koniec dzieło wieńczy,
Mnich w klasztorze kipnął marnie,
A szalony król Warneńczyk
Ma grobowiec w pięknej Warnie,
I szanują go Bułgarzy
I nas - dzięki niemu - cenią,
Więc na czarnomorskiej plaży
Kłaniam się królewskim cieniom.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
