Я – біомаса.
Для Всесвіту втрачена.
Ти – біомаса, енергія нерозтрачена.
Я – фотончик на комині.
Ти – проміння на спомині.
Як же і коли ж то ми,
Будемо як на сповіді?
Я – то лиш порух вій.
Ти – урагану сила.
Дай же мені хоч сну,
Я ж його все життя просила.
Я – не літаю ступами,
Ти – заправляєш мітлами.
Відстань вимірюєш стовпами
А за плечима літами.
Я – лиш частинка Всесвіту.
Ти – Всесвіт частинками.
Дай же той порух вій,
Щоб розлетітись картинками.
