У беззвуччі мого телефону
Було видно як блимають кнопки.
Ти мене колисав, уже сонну,
В давно забуті дитячі нотки.
Йшов серпанок чорної ночі,
І перевалювався в боки.
Зорі як сніг, задивлялися в очі,
Поки ти набирав щось на кнопках.
Я чекала тебе крізь опущені віки,
Що окутані ніжним серпанком.
Записала тебе у вікінги,
Що боролися, бились і падали.
Тихо кравсь муркіт до воріт.
Десь беззвучно ниє телефон.
Я тебе зову через віки.
Знаю, що прийдеш ти.
Вже не сон.
